Цифровий суверенітет: переосмислення моєї цифрової інфраструктури

Протягом останніх двох місяців на моєму блозі не з'являлося жодного "об'єкта місяця". За це я хотів би вибачитися, однак на це були декілька вагомих причин.

Ті, хто слідкує за мною у Facebook, Instagram або через WhatsApp, могли помітити, що я активно займався темою цифрового суверенітету. Це питання стало для мене досить актуальним, особливо з урахуванням останніх політичних і технологічних подій.

Що таке цифровий суверенітет?

Термін цифровий суверенітет в останні роки набуває все більшої популярності, проте його трактування може бути різним. В основі цього поняття лежить здатність індивідів, організацій або навіть цілих держав самостійно контролювати свою цифрову інфраструктуру, дані та комунікацію. Мова йде про зменшення залежностей і можливість приймати рішення щодо власного цифрового середовища.

На практиці це означає знати, де зберігаються ваші дані, хто має до них доступ і на яких правових підставах вони обробляються. Багато з послуг, які ми використовуємо щодня, надаються великими міжнародними корпораціями, що, з одного боку, забезпечує зручність, а з іншого — створює сильну залежність від окремих постачальників.

Цифровий суверенітет не означає відмову від сучасних цифрових послуг. Йдеться про усвідомлені рішення: які платформи я хочу використовувати? Які альтернативи існують? Як я можу зберегти контроль над своїми даними, комунікацією та контентом?

У повсякденному житті цифровий суверенітет має більше значення, ніж можна було б спочатку припустити. Більшість нашої комунікації, фотографій, документів і особистої інформації зараз знаходиться в цифрових послугах, часто розподілених між різними платформами та постачальниками. Це швидко створює певну залежність від окремих компаній та їх інфраструктури.

Таким чином, займатися цифровим суверенітетом означає насамперед розвивати свідомість про те, як і де зберігаються ваші дані, а також які можливості існують для збереження більшого контролю над ними. Йдеться не про повну відмову від цифрових послуг, а про прийняття обгрунтованих рішень та створення максимально самостійного цифрового середовища.

У цьому статті я хочу поділитися своїми роздумами про те, які кроки я вже вживав для зміцнення свого цифрового суверенітету.

Перший великий крок: перехід з Windows на Linux

Я також багато років був користувачем Windows. Проте в останні роки проблеми після оновлень ставали дедалі частішими. Функції раптово ставали недоступними, файли зникали, або комп'ютер не завантажувався як слід.

Зрештою, в грудні 2021 року я вирішив зробити ще одну спробу з Linux. Раніше я вже експериментував з цією операційною системою, але зазнав невдачі через програми, які не працювали, відсутність підтримки драйверів або просто через звичний комфорт.

Коли я вперше запустив Linux Mint, відчув справжній "вау-ефект". Система завантажувалася вкрай швидко, і все працювало з першого разу — принтер, мережа та інше обладнання були одразу визнані. Також LibreOffice і Thunderbird були вже встановлені, що дозволило мені відразу ж почати продуктивну роботу.

З LibreOffice можна виконувати практично всі завдання, які можна зробити з MS Office. Формати файлів в основному сумісні, тому обмін даними відбувається без проблем. Найбільша перевага: немає вимоги підписки, і програмне забезпечення можна використовувати безкоштовно. Thunderbird є чудовою альтернативою Outlook і не передає дані під час отримання електронної пошти, як це робить Outlook.

Також з Linux Mint поставляється Firefox, який значно обережніший у зборі даних користувачів, ніж, наприклад, Microsoft Edge або Google Chrome. Я ж переважно користуюсь Vivaldi. Я усвідомлюю, що це невеликий компроміс у плані суверенітету: Vivaldi не є повністю відкритим кодом і базується на Chromium (який в основному розробляється Google). Проте він надає мені значно вищий рівень захисту моєї приватності завдяки вбудованому блокувальнику реклами та трекінгу, а також величезній можливості налаштування. З часом я, ймовірно, повернуся до Firefox.

Я залишався з Linux Mint кілька років, поки не відчув цікавість дізнатися більше про інші дистрибутиви. Я протестував також Debian і CachyOS, а наразі користуюсь Manjaro вже кілька місяців.

Оглядаючись назад, зміна операційної системи, мабуть, була першим великим кроком на моєму шляху до більшої цифрової незалежності та свободи.

Розвиток Windows, який підтвердив моє рішення

Після переходу на Linux з'явилися нові функції в Windows, які ще більше зміцнили моє рішення. Одним з таких прикладів є функція Recall, яка регулярно створює скріншоти для відновлення активностей. Незважаючи на те, що Microsoft вдосконалив безпеку, така функція суперечить моєму розумінню економії даних і приватності.

Додатково, зростаючі вимоги до апаратного забезпечення виключають старі, але все ще потужні пристрої, а також зростає тиск на використання онлайн-акаунтів під час установки та використання операційної системи.

Усі ці фактори підтверджують, що перехід на Linux був правильним рішенням. У своєму близькому оточенні я також порадив і підтримав кількох людей під час переходу, і відгуки були вкрай позитивними — всі продовжують використовувати Linux.

Хмарне зберігання: чому я хотів більше контролю над своїми даними

Ще одна сфера, яка змусила мене задуматися, — це хмарне зберігання. Багато великих постачальників все частіше використовують збережені дані для аналізу та навчання систем штучного інтелекту. Навіть якщо це часто відбувається анонімно, все ж є неприємне відчуття, коли ваші особисті документи або фотографії можуть стати частиною таких аналізів.

Тому я вирішив більше зосередитися на самостійно розміщених рішеннях. Наразі я використовую Nextcloud як центральну платформу для зберігання своїх даних. Моя власна інстанція Nextcloud працює на Synology NAS вдома. Хоча операційна система NAS є пропрієтарною, я принаймні маю фізичний контроль над своїми жорсткими дисками та даними.

Резервна копія моїх даних наразі ще зашифрована на Google Drive, але планую в перспективі перенести її на Ionos. Завдяки розташуванню в Німеччині цей сервіс підпадає під суворі європейські правила захисту даних, що значно знижує залежність від постачальників з США та їх правового поля (такого як Cloud Act). Додатковою перевагою є те, що контакти та календарі тепер також працюють через Nextcloud, а не через Google.

Соціальні мережі та месенджери – більше контролю над комунікацією

Також у сфері соціальних мереж і месенджерів я поступово почав ставити під сумнів своє використання. Багато великих платформ активно використовують алгоритми, які вирішують, які саме матеріали мені показувати. Це швидко призводить до фільтрованого сприйняття контенту — ви більше не бачите всього, що насправді публікують ваші контакти.

Також є обширний аналіз даних великими платформами, такими як META. Це не обмежується лише активностями на самих платформах, але може включати дані з багатьох сторонніх веб-сайтів.

Щодо месенджерів, є обґрунтовані питання щодо обробки метаданих. Навіть якщо вміст зашифрований, постачальники часто можуть відстежувати, хто з ким, коли, як часто та звідки спілкується.

Ще одна думка, яка мене турбувала, це можливість політичної або економічної залежності від окремих сервісів. В умовах зростаючої геополітичної напруги, цілком ймовірно, що певні сервіси можуть бути обмежені або навіть вимкнені.

Які альтернативи я використовую сьогодні

Внаслідок цього я почав використовувати альтернативні платформи. У сфері соціальних медіа я зараз активний на Mastodon та Pixelfed. Обидві платформи є частиною так званого Федівера, тобто відкритої мережі взаємопов'язаних платформ.

Для комунікації через месенджери я тепер користуюсь Fluffy та Element, які базуються на Matrix-протоколі. Також я наразі маю власний сервер Matrix вдома.

На даний момент я все ще використовую так званий "міст", щоб пересилати повідомлення з WhatsApp та Signal у свій Matrix-додаток. Це зручне рішення, але я усвідомлюю, що поки міст до WhatsApp активний, корпорація Meta все ще має доступ до метаданих (хто, коли, з ким спілкується). У довгостроковій перспективі моєю метою є зменшити кількість таких мостів і повністю перевести комунікацію на вільні протоколи.

Висновок: Цифровий суверенітет — це процес

Зайняття цифровим суверенітетом призвело до кількох змін у моєму житті за останні місяці — як технічних, так і в особистій поведінці. Багато з цих кроків виникли з цікавості, але з часом виявилися осмисленими та сталими.